Варіант «Омега» або остаточне рішення

1017947402

От редакции. По многочисленным просьбам наших читателей, публикуем статью “Вариант “Омега” на украинском языке. Авторский перевод Ігоря Левицького.

Частина 1.

Події останніх днів змусили нас в черговий раз повернутися до теми «адекватної відповіді агресору», яку ми зобов’язані дати. Спочатку варто визначитися з термінами. Наприклад, що саме вважати адекватною відповіддю? Якщо мова йде про формулу «постріл на постріл» або про щось подібне, тоді треба дивитися правді у вічі і вирішувати з ким і як ми воюємо. Очевидно, що починаючи з Криму ми воюємо з армією РФ. Якщо хто забув, то під приводом «навчань» до наших кордонів була стягнута вся техніка, яку вдалося поставити на хід. Причому ударні угрупування ВС РФ розгорталися ще задовго до початку Майдану, а бойове планування операції вторгнення – ще раніше.

Знаменитий сочинський візит Януковича до Сочи в листопаді 2013 року був присвячений лише одному питанню. Путін довів до його відома, що буде, якщо станеться підписання Євроінтеграції. Причому те, що вже знаходилось у Криму, особливо не приховувалось, і Янукович легко отримав підтвердження від місцевої СБУ. Оскільки він був давно пробитим боягузом, Янек увімкнув задню, що і призвело до революції. Але його страх ґрунтувався не лише на тому, скільки сил накопичила РФ, але і на тому, що він знав про стан справ у ЗСУ і силових структурах, які неприховано співпрацювали з росіянами. Розраховувати на допомогу Заходу він не міг, на народ – теж. Кидатися в бійку з наявною армією – абсурд.

Об’єктивно, нашу армію було розвалено з любов’ю і ґрунтовно. До цього процесу доклали руки всі міністри оборони від Кузьмука і закінчуючи Толіком Гриценко, у якого забракло мужності застрелитися, але не бракує нахабності лізти то в президенти, то до парламенту, то у лави бійців із корупцією. Ці безсовісні персонажі поводять себе так, ніби армію розвалювали інопланетяни, а вони – білі та пухнасті.

Зрештою ми майже повністю втратили авіацію і засоби ПВО, а боєздатні сухопутні з’єднання залишились у одиничних екземплярах. Наші видатні міністри оборони скоротили армію до 100 тис. чоловік, лишивши при ній 450 генералів. Так ось, про адекватну відповідь. Ми могли забезпечити широкомасштабну партизанську війну по всій території. Скоріш за все, у певний момент втрати ЗС РФ стали б такими, що подальша війна здалась би їм вже не такою жаданою. Тим більше, що на території України є ядерні об’єкти, які можуть бути використані так, що Європейська частина РФ перетвориться на радіоактивну пустелю. Тобто, ось це і була б адекватна відповідь, але при цьому те, що ми зараз бачимо в Хомсі, Алепо і Хамі, ми б спостерігали в Дніпрі, Києві і Харкові. Звісно, що супротивник лишив би в Україні всю свою регулярну армію, але і наші втрати йшли б на десятки і сотні тисяч. Це треба ясно і чітко усвідомлювати. Ніхто не може відняти в нас право на тотальну війну, але робити цей варіант єдиним – надто легковажно, тим більше, коли є інші варіанти.

То ж, адекватна відповідь – зупинити супротивника і після цього – відновлювати боєздатність армії до такого стану, аби вона могла успішно воювати саме з армією РФ. При тому, що всі резерви були давно розкрадені, треба було налагодити нову логістику, бо нащо потрібен автомат, якщо до нього немає набоїв?

І другий термін, хто такі «ми»? Всі чудово пам’ятають бравих фельдмаршалів Яроша і Семенченка, які були готові воювати без «усяких генштабів»? Ось ці люди, власне, і пропонували варіант тотальної війни. В нашому випадку, ми не самотні, в нас за спиною стали наші партнери. Так, вони це зробили не так, як нам би хотілось, але вони роблять те, що ми зробити не в змозі. Поки що. Простий приклад. Росіяни не вагаючись застосовують армійську бронетехніку і артилерію на полі бою. Навіть ті зразки техніки, яких у нас ніколи не було. Тепер дуже просте питання: чому вони не застосовували авіацію? Ясно, що щось їм завадило, але не наші ВПС і ППО – це точно. Вони тільки зараз почали поступово приходити до тями. Якщо хтось забув – нагадаю, в періоди найбільшого загострення, коли над Кримом хмарами носилися штурмовики і бомбардувальники ВПС РФ, в район Одеси обов’язково виходив есмінець КРЗ ВМФ США з системою «Іджис» на борті, а в Егейське море неодмінно входила ударна авіаносна група того ж флоту. Треба сказати, що навіть один есмінець здатен покласти весь ЧФ РФ другим шаром біля пам’ятника загиблим кораблям і спалити авіацію росіян в районі Криму. Причому, все це він може зробити одночасно. Якщо ж з авіаносця підтягнеться штук 30-40 F-18, то можна покласти ще й третій шар якогось російського заліза.

Багато хто наводить приклад Ізраїлю і те, як він хвацько розправився зі своїми супротивниками. Але це порівняння некоректно. Ізраїль отримав мандат на свої території і почав будувати державу у ворожому оточені. Він був змушений від самого початку свого існування мілітаризуватися і робить це аж до сьогодні. До того ж, за його спиною стояв вагомий союзник – США, який поставляв озброєння стільки, скільки було потрібно. Тобто, Ізраїль відразу сів на бездонне джерело ресурсів. Але ж у нас все навпаки. З моменту проголошення незалежності ми вели демілітаризацію і наш найбільший воєнний і економічний партнер не стояв, як захист за нашою спиною, а сам став агресором. Тобто, у нас абсолютно протилежна ситуація.

Але головне навіть не це. Наші партнери вибрали асиметричні методи впливу на РФ, які вже зараз дають очевидні результати. Вони направляють монотонні, руйнівні удари на сам фундамент РФ і ми просто зараз спостерігаємо ті тріщини, які розповзаються по всьому курнику, що стоїть на 1/7 частині суходолу.

Частина 2

В продовження теми, хочу нагадати про те, що Туреччина після збитого російського Су-24, надіслала НАТО запит про військову допомогу. В першу чергу був направлений запит про посилення авіації, а також – ППО. Як відомо, до Туреччини вже були надіслані комплекси Петріот із ЗС Німеччини, Іспанії та інших країн, а на авіабазу Інджирлік підтягуються важкі винищувачі F-15 і Торнадо з Люфтваффе. Це важливо розуміти на тлі того, що сама Туреччина має на озброєнні більш ніж 220 легких винищувачів F-16 і власні засоби ППО. Тобто, навіть потужна Турецька армія не вимахує Семенченківською або Ярошівською шаблею, а тверезо оцінює ситуацію, готуючись до реальних бойових дій, а не до дешевої показухи!

Тобто, Туреччина демонструє приклад притомної позиції, коли вона інтегрована у велику оборонну гру. Ми теж є одним з елементів величезної гри, причому – не найважливішим. Цю роль ми руйнували всі 24 роки своєї незалежності. Тому ми граємо по тим правилам, які написані не нами, але які ми маємо чітко виконувати для досягнення бажаного результату. А результат один – де окупація наших територій і повне відновлення обороноздатності.

Варто зауважити, що наші ЗС відновлюються просто неймовірними темпами. Порівнювати армію кінця 2013 і кінця 2015 років просто немає сенсу. Це вже різні структури і різні можливості. Крім того, у нас відновлена Національна Гвардія, яка отримала важке озброєння і стала настільки численною і оснащеною, що багато хто задається питанням – навіщо? На нього ми дамо відповідь в кінці матеріалу.

Так ось, наш оборонний потенціал мало-помалу виходить на позиції, коли ми зможемо успішно воювати з військами РФ на нашій території. Що стосується угрупування, створеного росіянами в Лугандоні, то це вже не супротивник. Якби не гарантоване втручання РФ, то вся ця погань була б розгромлена за тиждень-два, але поки цього не робиться, бо резерви РФ стоять біля кордону. Зрозуміло, що для успішної операції по визволенню Донбасу, а потім і Криму, необхідно привести резерви ЗС РФ у небоєздатний стан. Цього можна досягти двома шляхами – прямою дією, шляхом масового вогневого ураження, або створенням умов, коли їх боєздатність розвалиться зсередини. Плюс ще один момент, необхідно мати гарантований варіант нейтралізації залишків ядерної зброї РФ.

Почнемо з останнього, бо в якому б вона стані не була, і які б засоби перехоплення не існували, бажано, щоб вона взагалі була нейтралізована і не могла бути використана в принципі. Тут важливо розуміти докорінну відмінність військових, які були за часів совка і сучасних вояк РФ. За совка військові вищого ешелону були небожителями і, практично, жили при комунізмі. Вони мали все, що могли собі уявити.  З цієї причини вони були віддані ідеї, яка здійняла їх до вищих прошарків суспільства. Те ж саме можна було сказати і про вище партійне керівництво. Їх було дуже важно зіштовхнути з ідейної платформи і майже неможливо купити. Тим більше це стосувалось КДБ. Заказ ситуація абсолютно протилежна. Ідеї, як такої, немає. Справді, ніхто з можновладців ані на мить не пройнявся ідеєю, яка вливається у вуха дегенератів. «Русским миром» їх не обдуриш, бо цінності, сім’ї, коханок і таке інше вони вивозять з Росії, а гроші зберігають на валютних рахунках іноземних банків. Тобто, дивлячись на самого Путіна і на будь-якого іншого керівника країни чи армії, кожен бачить, як вони кують собі шалене бабло. Це означає, що всі «принципи» та «ідеї» давно вже монетизовані і є лише знаряддям, яке дозволяє відчинити двері до більш ситної годівниці. З цієї причини у потрібний момент керування ядерною зброєю буде передано тим особам, яких вкаже меценат, зробивший десяток російських генералів доларовими мільтимільярдерами.

Є всі підстави припускати, що такі особи вже давно відібрані і давно надали свою згоду на виконання ряду певних дій, тільки-но надійде умовний сигнал. Але це станеться тоді, коли владу розіб’є параліч. А цей момент настане вже дуже скоро. Якщо хтось гадає, що російські грошові мішки не розуміють, що чекає в кінці шляху, який устелено санкціями і стрімким падінням нафтових цін – той глибоко помиляється. Все вони чудово розуміють. Все може вийти з-під контролю завтра вранці і тоді Росія буде не тим місцем, де їм буде затишно і безпечно. А лояльність «запасних аеродромів» в Лондоні, Ніцці і Маямі треба чимось заробляти! Ось саме в цей момент Росія миттєво перетвориться на без’ядерну країну.

Частина 3

Відштовхуючись від викладеного вище, ми поступово переходимо до моменту, коли РФ стає зовсім не до ігор у Лугандон і Кримнаш. Грубо кажучи, виникає ситуація, коли треба вирішувати питання життя і смерті у межах Садового Кільця м. Москви. Саме туди вирушать найбільш боєздатні підрозділи ЗС, ФСБ та інших структур, чи то для того щоб підтримати корито, що похитнулося, чи то для того, щоб змінити черговість біля його краю. А може, і те, і інше водночас.

Саме в цей момент, як навчав Мудрий Сунь Цзи, належить обирати час для битви. Власне, це і зробив Путін. Поки ми були на Майдані, а потім – намагались оговтатись від того, що сталося на Груші, Інститутській та біля Жовтневого, він рушив уперед свої війська. Але один раз скориставшись горем сусіда, не варто чекати від нього на співчуття, коли та сама біда прийде в твій дім. Як мінімум, сусід поверне те, що було в нього вкрадене!

Як ми писали вище, оті самі два «армійські корпуси молодих республік», що залишаться без резервів і логістики з РФ, будуть перетворені на фарш за пару тижнів, якщо ніхто не буде квапити. Існує імовірність, що в Криму навіть воювати не доведеться. Там зіграє свою роль бажання їсти та жити у світлі і в теплі. То ж кримчани можуть зробити свій звичний вибір – у бік холодильника. Для цього просто треба вимкнути телевізор, хоча можуть бути варіанти.

І ось тут кожен може увімкнути власну спостережливість і пройти слідами автора, уважно дивлячись навкруги. Всі бачать, наскільки більше стало Національної Гвардії, у дівоцтві – ВВ? Її стало не просто більше, а дуже набагато більше! Причому, окрім екіпірування, в них кардинально змінився набір техніки. Ті, хто ввечері переїжджає мости через Дніпро, знають, про що я кажу. Навіть вантажівки і автобуси у них усі новісінькі і дуже багато – іноземного виробництва. Відомо, що перші партії БТР-3 і 4 пішли саме в НГ. Туди ж ідуть і модернізовані танки, броньовики і інше, включно зі стрілецькою і снайперською зброєю найсучасніших зразків. Крім того, однострої НГ одразу ж і безпомилково відрізняються від таких у ЗСУ. Що характерно, у формі НГ ходить дуже багато дорослих чолов’яг. Причому це не лише офіцери, але і сержанти. Отже – НГ було дуже конкретно укомплектовано контрактниками. Із цього випливає, що третій ешелон наших військ готується до дуже серйозних бойових дій, бо таку вогневу міць вже можна співставити з армійською.

Ясно, що після того, як ЗСУ роздовбає основні сили супротивника, слідом піде НГ і добиватиме все те, що не склало зброю. Вона буде виконувати поліцейські функції до закінчення періоду стабілізації.

Але ось що цікаве. На Яворівському полігоні саме частини НГ першими проходили тренінги, що проводилися іноземними інструкторами. Причому, наскільки відомо з відкритих джерел, загальна кількість НГ, що пройшла навчання, перевищувала кількість ЗСУ, які здебільшого тренувались на полігоні Широкий Лан. Що ж це виходить, для наших партнерів НГ більш потрібна, ніж ЗСУ?

З одного боку, відмобілізовані військові показали доволі високий рівень загальновійськової підготовки і західні спеціалісти дали досить високу оцінку їх можливостей, але навряд чи цим можна виправдати явний перекіс уваги на бік НГ. Тут ми дамо певне пояснення і з нього зробимо припущення, яке може прояснити ситуацію.

Отже, нам часто-густо незрозуміло, що роблять або не роблять наші військові на передньому краї. Мало того, скоріш за все, цього не знає більшість старших офіцерів. Їм невідомий загальний задум всієї операції. Гадаю, що весь план, включаючи взаємодію з нашими партнерами і черговість тих чи інших заходів, в Україні знають лічені одиниці з числа найвищого керівництва країни. Саме їм відомо, чому ми стоїмо і чому не відповідаємо. Мало того, їм відомо, коли ми будемо не лише відповідати, але й робити те, що зобов’язані робити за Конституцією – викидати погань з нашої землі. Але це загальний, великий план, я кому ми діємо не на основному напрямку, тому чекаємо на сигнал.

Тим не менш, плани передбачають певну роль для сил України на всіх етапах операції. Як ми бачимо, операція силами НГ передбачається більш широка або більш тривала. Тут можна пригадати деякі репліки емоціонального Ердогана або те, що іноді проскакує у Бжезинського, але все зводиться до того, що скажене російське керівництво вже винесло вирок для Росії як такої. Дуже скоро вона дійде до стану, коли почне валитися зсередини. Саме в цей момент буде проведена операція, від якої Захід утримався в 1991 році, за що зараз весь світ розплачується сплеском міжнародного тероризму, всі нитки якого ведуть до Кремля. Більше Росії не буде, і трансформація її територій буде проходити за участі міжнародних поліцейських сил.

Тобто, на час, поки будуть визначатися кордони нових суб’єктів міжнародного права, створених на уламках РФ, підтримання порядку, недопущення конфліктів між окремими частинами колишньої імперії, а також контроль за потоками біженців, гуманітарної допомоги і припинення бандитизму будуть покладені на підрозділи, подібні до НГУ. Таким чином, Нацгвардія, скоріш за все, буде брати участь не тільки в зачищенні територій, звільнених від окупації, але і далі, вже під мандатом ООН. Можливо, це надто сміливе припущення, але якби хтось у 1990 році сказав, що за рік  СРСР розвалиться, а на його уламках виникнуть численні нові держави, частина з яких опиниться в НАТО, хто б у це повірив?