От редакции. Сегодня мы публикуем еще одну статью под авторством Ярослава. Это не первая его статья, надеемся- не последняя. Статья имеет авторский вид.

“Як американський Президент Ф. Рузвельт рибу ловив…”

Постой!…
Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы – напали.
Вы первыми затеяли войну!
Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!…
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?
Леонід Філатов – 1998 рік.

 

Україна 5 грудня 1994 році підписала Будапештський меморандум, згідно з яким Росія, США і Великобританія погодилися гарантувати її суверенітет і територіальну цілісність в обмін на відмову від ядерної зброї. На той час Україна мала третій за потужністю арсенал ядерної зброї в світі.

Жила собі Росія, ніхто її не чіпав, продавала за скаженою ціною нафту і газ, підвищувала за рахунок цього зарплати бюджетникам… І тут царю стало нудно і він напав на Україну. Але все закінчиться страшною трагедією Росії. Це станеться за твій рахунок, російський народе. Ти заплатиш за все. І не тільки грошима. Багато хто вже заплатив. Своїми життями.

Для Росії гіркота поразки і падіння на дно буде хворобливим, але дуже потрібним фактором. Їй потрібно очищення за злодіяння останніх 100 років. За вбивство царя, голодомор 30-х, ГУЛАГ і репресії 37-го року. За пакт Молотова-Ріббентропа, окупацію Польщі та Прибалтики. За війну з Фінляндією. За Чехословаччину 68 року… За Афганістан 79-89 рр. За сучасні війни в Чечні, з Грузією, і з братньої, ще зовсім недавно, Україною.

Нам допомагають, втім не так, як ми розраховували. Олександр Турчинов зазначив: «Нам співчували, нас підтримували політично та економічно, але стало зрозуміло, що нас ніхто не захистить, і необхідно розраховувати лише на власні сили. Навіть летальну зброю, якої нам так бракувало, особливо на першому етапі агресії, нам і досі не постачають наші партнери, не наводячи при цьому жодних реальних аргументів».

Я, наївна людина, був впевнений, що Україні США нададуть летальну зброю. Колишній сенатор-республіканець Гордон Хамфрі в своїй статті в газеті Washington Post минулого року закликав американських сенаторів негайно надати Україні військову допомогу. Республіканці, які контролюють обидві палати Конгресу США, були налаштовані дуже рішуче. Більш того, їх підтримали і демократи. 11.12.2014 обидві палати американського Конгресу США прийняли закон, який передбачав надання Україні летального озброєння, фінансової допомоги та визначав Україну особливим військовим партнером поза блоком НАТО. Президент США Барак Обама 18.12.2014 року підписав закон 5859 «Ukraine Freedom Support Act». Історія пам’ятає схожу подію. Цитую уривок з «Операция «Гроза»» І. Буніча:

«Йшла Друга Світова війна. Англія, стікаючи кров’ю, вела майже безнадійну війну з Гітлером. На борту крейсера «Тускалуза» рибалив Президент США Франклін Рузвельт.

– Френк, – обернувся президент до морського міністра, який стояв поруч, – у вашому каліфорнійському ранчо є садовий шланг?

Полковник Нокс навіть поперхнувся від подиву.

– Так, сер. Звичайно, є.

– А що б ви стали робити, якби загорівся будинок сусіда, а у нього не було би садового шлангу? Позичили б ви йому свій? – Продовжував допитуватися президент.

– Вважаю, що так, сер, – зніяковіло відповідав морський міністр, не розуміючи, куди хилить Президент.

– А чому б ви так вчинили, містере Ноксе, а не сказали б сусідові: мовляв, треба було подбати раніше і купити свій шланг?

– У нас в Каліфорнії, – пояснив Нокс, – пожежі – це справжнє лихо. Якщо у когось почнеться і вчасно не загасити, то згорять усі. Так що я краще дам йому свій шланг, поки і мій будинок не згорів.

– У цьому вся суть проблеми, – погодився Рузвельт, ні до кого конкретно не звертаючись…

16 грудня Рузвельт повернувся до Вашингтона. На наступний день він скликав прес-конференцію, на якій відкритим текстом заявив:

«В умах переважної більшості американців не було абсолютно ніяких сумнівів з приводу того, що найкращою безпосередньою обороною Сполучених Штатів є успіхи Британії у справі її самооборони».

Далі президент зазначив, що слід було б позичити Англії грошей для закупівлі американських військових матеріалів, щоб доблесні британці могли продовжувати боротьбу.

«Я хочу пояснити це наочним прикладом, – заявив Рузвельт. – Припустимо, що в будинку сусіда сталася пожежа, а у мене є садовий шланг…» Це справило найсильніше враження: дай шланг, поки не загорівся і твій дім.

Ніхто не відчув нічого небезпечного і навіть радикального в словах Президента надати англійцям в борг садовий шланг для їх героїчної і нерівній (як здавалося) боротьби з Гітлером. Невідомо, чи розраховував хто-небудь отримати цей шланг назад, але блискучий виступ Рузвельта забезпечив проходження через Конгрес вже підготовленого закону land-lease – найдивнішого і незвичного закону в країні, яка офіційно оголосила себе нейтральною…»

Цей Закон, прийнятий Конгресом США 11 березня 1941 року надавав президентові владу допомагати будь-якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США.

Історія повторюється.

Рік тому я вважав, що Барак Обама позичить садовий шланг, охопленій пожежею Україні, як зробив його колега у минулому сторіччі, бо інакше полум’я війни з України перекинеться на Європу, а можливо, і на весь світ.

Мабуть, я помилявся.