Дебати попелюшок (Часть 3)

Сцена п’ята

У великому сараї  десь за містом облаштовано телевізійну студію. Обабіч стоять ліхтвагени, довгі автобуси-гримерки, та безліч бусиків з тарілками антен на дахах. У розкриті ворота заходить безліч товстих дротів, які подають енергію на освітлення, живлення безлічі апаратури, тощо. Через ті ж таки ворота забігають і вибігають люди з паперами, в навушниках, з якимись чудернацькими девайсами в руках. Зрозуміло, що це – технічний вхід до цієї дивної будівли. Свині чи корови, яких тимчасово евакуювали звідси, були б дуже здивовані, аби побачили всі ці події. А з іншого боку сараю раніше  були широкі двері для фермерів. Але тут все змінилося самим докорінним чином. Двері було встановлено скляні, з синіми лейбами фірми виробника. Фасад задрапірований під італійський мармур, а купа софітів підсвічували лише потрібні місця. За десяток метрів від дверей – починалася широка червона доріжка, яка вела всередину будівлі. З обох боків від доріжки стоять пальми. Трохи збоку, заднік з малюнком моря посеред ночі.

Посеред сараю вдалося звести конструкції студії з невеликими трибунами, освітленням і величезними екранами телевізорів. Було встановлено конструкцію для двох рухомих телекамер, столи, стільці, мікрофони і таке інше.

І от з інтервалом у п’ять хвилин приїхали лімузини з учасниками дебатів, у супроводі чотирьох «кубіків» охорони, кожний. Як і передбачалося, першими прибули Циля Сигізмундівна і Сірьога Колобок, за ними приїхали і решта. Останньою прибула Світлана Гонорея. Вона трохи спізнилася, бо з сеструхою дегустувала вино. Вона вийшла з машини і трохи тиняючись, під увімкнутий запис галасуючої публіки, попленталася до сараю.

Сцена Шоста

Підготовка дебатів добігала кінця, усі вже розсілися по своїх місцях і тут до студії задки зарачкувала Світлана Гонорея. Вона зачепила чи то софіт, чи то якусь іншу лампу, яка впала і розбилася на безліч яскравих друзок. Світлана задоволено посміхнулася, усілася на свій стілець і за мить вже спала сидячи.

Схоже на те, що біготня і шурухтіння так би ніколи не скінчилося, але Циля Сігізмундівна свиснула своїми міцними губами і дала зрозуміти, що вона починає.

-Любі мої, шановні колеги, пропоную відверту розмову про те, хто має стати наступним президентом. Ми, як відповідальні політики, маємо визнати, що розраховуємо на голоси тих самих виборців, отже маємо спільний лохторат. Якщо не дотримаємося здорового глузду і будемо тягти ковдру кожен на себе – можемо програти всі разом. Тому, нам слід дійти висновку, хто має зібрати усі голоси виборців і посісти перше крісло держави. Тому, пропоную висловлюватися.

Іван Триппер підвівся і почав:

-Панове, я  – проста і відверта людина і не маю гаяти вашого часу, а тому скажу прямо, президентом треба обирати мене…

Тут Юрко жбурлянув якусь залізяку від мікрофона і криком:

-Шмайсер тобі на всю мордяку, – кинувся на оратора.

На стіл вискочив Колобок і накинувся на обох ораторів. Маючи страшний досвід, він скинув із себе краватку, і намагався зробити з неї зашморга, аби придушити опонентів по черзі. При цьому він проголошував:

-Президент – це не посада, це моє ім’я!

Тут прокинулася Гонорея і кинулася у бій. Лише Циля Сигізмундівна стояла збоку і дивлячись чітко у об’ктив камери, промовляла ротом безпосередньо у мікрофон:

-От бачите, ніхто з цих людей не може гідно посісти високу посаду. Подивіться як вони вчепилися зубами у горлянку одне одного. Вони навіть не уявляють, яка відповідальність стоїть за цією посадою, а я – знаю! В мене був час усе обміркувати і мій досвід стане у пригоді кожному громадянину країни. Оце вони тут чубляться, а я  – працюю…

Але саме цієї миті щось сталося. Старий годинник, який ніхто не помітив, тихо відміряв північ і дорогі авто, ліхтвагени і решта перетворилися на гарбузи різного калібру. Якісь були пузаті і товсті, якісь довгі тонкі, обладнання перекинулося на бадилля, а серед цього мотлоху, у різні боки розбігалися щури і миші.

6 Comments on "Дебати попелюшок (Часть 3)"

  1. Volodymyr | 29.09.2017 at 06:29 |

    Чудово, дякую. Нарешті взнав, хто є хто.

  2. Костянтин | 29.09.2017 at 06:54 |

    Ну дуже гарно, дуже!!!!!
    Що кандидати, що лохторат – класно!!!!

  3. Фінал дуже оптимістичний, дякую!

  4. Иль | 29.09.2017 at 15:54 |

    Лоховиборець хоче лохопрезидента, в якого є мрія забезпечити 10 млр дол своїй внучці. Україна бабку не хвилює.

  5. Наталия | 29.09.2017 at 18:57 |

    Авторові браво! Чудова і дуже смішна казочка для дорослих. Практично, впізнала всіх претендентів на посаду президента. Кінець для них дуже очікуваємий.

    Мабуть це здійсниться, коли Трампу положать на стіл підсумки розслідування.

    Вот, тоді дехто з переляку перетвориться на щура, мишу або ще якусь потвору.

  6. От останній абзац – читаєш, уявляєш собі це, і задоволення отримуєш.

Comments are closed.