Как свалять дурака (Часть 4)

Мы потратили три предыдущие части статьи на то, чтобы показать, что регулярно падающие ракеты – всего лишь часть общей, куда более впечатляющей картины. Ведь любой товар имеет свои устоявшиеся характеристики без которых его просто невозможно продать. Простой пример: вы приходите в магазин и покупаете бутылку молока. Что вы при этом делаете? Сначала смотрите этикетку производителя, которому доверяете, потом смотрите жирность, а потом – дату изготовления и только после этого покупаете его.

А теперь перенесемся на 30 лет назад и повторим эксперимент. Вы в 4 часа утра занимаете очередь под молочным магазином и ждете, пока он откроется. Перед открытием к магазину подъезжает автомобиль с желтой цистерной и синей надписью «Молоко». Продавец выкатывает жестяные бидоны и в них, шлангом, сливается молоко из цистерны. Бидоны закатывают в магазин, и через минут 20, когда продавец отольет себе сколько надо и разбавит остаток водой, начинается торговля. Вы подаете продавцу свой бидон или банку, и он туда наливает молоко черпаком из уже знакомых бидонов. Вопрос: вы бы согласились так покупать молоко сегодня? Скорее всего– нет. Вот примерно так же дело обстоит и на рынке продаж космических полетов в космос. Операторы ракетных систем в прямом эфире демонстрируют старт своих ракет. Если случается неудача, то ее никуда не спрячешь. Именно по этой причине известны неудачи пусков гражданских ракет, а военные могут свои неудачи прятать сколько угодно и рассказывать сказки о том, как они поражают десятки «штабов ИГИЛ» или во что-то попадают на полигоне «Кура», Камчатка.

То есть, декабрьское падение ракеты и весь шлейф падений, которые были до этого – вершина айсберга. На самом деле, все намного веселее, но об этом просто нельзя говорить вслух, ибо это разрушит фундамент не только той бутафории, которая носит название ВПК РФ, но и всей конструкции, носящей имя Россия.

Дело в том, что существуют некие объективные процессы развития общества, науки и техники, которые можно принимать или не принимать, но они будут действовать, невзирая на это. Тот, кто идет в ногу с этими процессами, получает выигрыш над теми, кто отстает. И чем дальше, тем более сложными становятся процессы и тем тяжелее догонять отставшим. В какой-то момент самые сообразительные решают, что можно обойти правила и обмануть процессы, просто воруя достижения тех, кто прокладывает путь. Какое-то время так можно было выживать и не сильно отставать от лидеров. Мало того, лидеры по определению много вкладывают в НИОКР и потому их изделия оказываются дорогими, относительно изделий предыдущего поколения. Хитрецы же экономили на науке и исследованиях, а сразу перескакивали к копированию готовых изделий.

В последние лет 10 из РФ доносились жалобы на китайцев, за их откровенный плагиат российских вооружений. Но сами россияне как-то забыли о том, что вся их оборонная промышленность, в той или иной мере – плагиат передовых немецких или американских разработок.

Однако самое важное ускорение технологий произошло в области микроэлектроники, что в конце концов привело к переходу систем вооружений на новый качественный уровень. Оружие стало умным и высокоточным. Это требует не просто высокого технологического уровня микроэлектроники, но что более важно – ее военного сегмента.

Военная электроника имеет совершенно другие параметры надежности, в плане наработки на отказ, другое инженерное исполнение,  другие способы монтажа и так далее. Это связано с экстремальными условиями использования и ценой ошибки или выхода из строя того или иного компонента. То есть узел, выполняющий примерно те же функции, что и его гражданский аналог, будет собран из других составляющих и собран по другим схемам, с использованием иных инженерных решений. Как следствие, он будет чрезвычайно надежным и намного более дорогим.

(окончание следует)

5 комментариев to “Как свалять дурака (Часть 4)”

  1. Валентин:

    Так склалось, що в середині 80-х минулого століття, мені пощастило вперше стикнутись з справжніми британським комп’ютерними технологіями (там, на Заході, вже у ті часи, британські військові грались у стрілялки, моделюючи розвиток можливого протистояння з совком у Європі), електронікою французьких літаків, які викликали просто захват і здивування дикуна, та совковою електронікою перших Міг29, яка просто вселяла страх в пілотів сересеру. Можливо, хтось ще пам’ятає совкову концепцію лампових приладів, яка стверджувала, що під час ядерної війни, вся буржуйська електроніка вийде з ладу, а наші лампові прилади працюватимуть і ми зможемо ефективно продовжувати воювати. Але коли я зауважував, що поки електронна лампа розігріється, то ракета, керована електронікою, вже долетить до цілі. У відповідь я чув недовірливе мугикання і ловив підозрілі погляди, а потім йшов залізний аргумент – а наша лампова техніка надійніша! Це може бути невеличкою ілюстрацією твердження автора статті про те, що сумнозвісна військово-технічна міць запорєбріка – просто блеф. Можна привести величезну кількість подібних прикладів ще з колишнього пізнього совка, коли що зброя, що техніка давали не те що збої, а були абсолютно неефективними (згадати хоча б арабо-ізраїльський конфлікт 1970 року і змагання в небі американських і совкових винищувачів)…

  2. kubis:

    Додам свою баньочку дьогтю до цієї картини.

    Мені довелося попрацювати 11 років в рамках програми «Буран»: НДІ «АПРОДОС» (КПІ) як підрядник НПО «Молния». Якби записати спогади, пов’язані з діяльністю цієї частини совкового ВПК, то сюрреалістична картина вражала б не згірше кафкіанських витворів. Думаю, що на інших напрямках функціонування «минсредмаша» екстремуми були не менші.
    Один приклад, а їх набралося б на цілу книгу.
    «Буран» виконав свій єдиний політ в автоматичному безпілотному режимі. Але штатний режим мав бути пілотованим, отже, для тренування пілотів був створений пілотажний стенд на базі 6-ти машинного комплексу (СМ1420 — це іще одна вкрадена совком обчислювальна машина фірми DEC). Моя група займалася створенням цього комплексу — архітектура і ПО. Але також стояло питання відображення інформації з датчиків для пілота і траекторії польоту. Зараз це тривіальна задача, в ті часи (1983-1993) це було складніше, особливо на совкових теренах. Керівництво підрозділу «Молнии» запросило із «Звезного городка» групу, яка там займалася питанням візуалізації (дві жінки, один чолов’яга), щоб вони вирішили аналогічне питання для цього проекту. Я дізнався про це постфактум, коли був у черговому відрядженні на «Молнии»: людина, яка дорогою до кімнати, де працювали ці спеціалісти розказала мені про ситуацію і завела показати результат. Результат до цього часу стоїть у мене перед очима і розповідати про нього треба стоячи: система візуалізації була реалізавана на (увага!!!) осцилографі (довжина якого приблизно 50см, розміри картинки 13х13см. !!!), при цьому зміна картинки вимагала 2-3 тижні роботи, я вже не кажу про перетвореняя цифра-аналог по дорозі. До речі, осцилограф (не памятаю його марку), був 1970 року випуску. Під цей проект двоє отримали квартири у Москві, і всі — добряче підвищення з/п.
    Повторюю: це тільки незначний епізод того абсурду, все інше не менш пізнавальне. Тож завжди, коли я чую виття різних дурнів про начебто якісь такі незвичайні «космічні» чи «впкашні» технології великого СРСР, я гірко сміюся — вони пройшли повз мої очі і через мої руки, і ціна їм невисока.

  3. Вася Пупкиен:

    Меня , служившего в ПВО СССР , на аэродроме части на Мигах-23, поразила электронная начинка подсистемы вооружения — диоды и рэле в блоках управления ракетами!!! , а еще поразил механизм поворота геометрии крыла с английской предупреждающей надписью на главной детали, которая приводила в движение вторую часть крыла !!!. Т.е. совок через подставных лиц закупал в странах , против которых собирался воевать ключевые запчасти для своих истребителей!!!
    Единственно стоящей чего-то вещью на том истребителе была авиапушка ГШ-23Л — до сих пор используется в войнах, только уже на земле против легкобронированных целей типа БТР и БМП.

  4. Шалтай-болтай:

    Валентин, Январь 28, 2017 в 10:58,
    З приводу ламп совкового виробництва… У легендарному підсилювачі звуку Marshall, коли ми його відкрили, з превеликим подивом виявили, що лампи — кажись Ленінградського заводу:)

    А з приводу пасивних радіокомпонентів… Довелося працювати у піздньому совкі на «радіозаводі», який виготовляв деталі електроніки. Для військових цілей запуск виробницва йшов під наглядом воєнпреда, і якщо десь у ланцюжку з яких-небудь причин були відхилення від технології — цю партію без вагань переводили у «прийомку ОТК», тобто у «товари народного потрєблєнія».
    Партію виробів ОС (особо стабільниє) взагалі носили на руках від операції до операції, бо вони йшли у танки та ракети, тощо.
    Але саме цікаве у цьому те, що одного разу я з’ясував, що вироби, які ми робили — аналог та технологія ДОВОЄННИХ виробів фірми Siemens..

  5. Шалтай-болтай:

    Якщо хто не читав статтю А. Нєвзорова «Вкус кала» — must read!
    Там автор пішов ще далі й глибше у роздумах про «рукожопость» населення РФ-ії…

Написать комментарий