Тарас Бульба, як совецький фетиш

Непревзойденный "Бодя" Богдан Стуака в роли Тараса

Непревзойденный «Бодя» Богдан Стуапка в роли Тараса

От редакции. Довольно необычный и свежий взгляд на довольно известные и привычные факты, предлагает Ярослав в своей новой статье.

Дозиметром не виміряєш дози
Тотального спустошення душі.
Історія лягає під бульдозери,
Сучасний світ штампує фетиші.
Ліна Костенко

Є багато людей, отруєних шкільною освітою. Вони поважають Миколу Гоголя. Навіть сперечаються щодо того, чи російський він письменник чи український.

Вікіпедія нам у поміч:

«Микола Гоголь зневажливо ставився до української літератури і відмовляв українській мові у праві на використання в художній літературі. За свідченням Григорія Данилевського, Гоголь вважав що українці повинні писати лише російською мовою. Крім того він вважав що російська має бути єдиною літературною мовою для слов’ян, включно з сербами, чехами, українцями та іншими слов’янськими народами.

Відповідно до цих поглядів, визначалося ставлення Гоголя до українського поета Тараса Шевченка. Гоголь стверджував що любить Шевченка як «земляка й обдарованого художника», проте негативно оцінював його поетичні твори. Перш за все через українську мову, якою писав Шевченко, а також через те, що в них, за словами самого Гоголя, було «дьогтю багато, більше, ніж самої поезії».

Всі, звісно, читали, і навіть вивчали у школі відому гоголівську повість «Тарас Бульба». Не фільм, а саме повість. В школах пропагували таке: «В образе Тараса Бульбы главенствующая психологическая черта — его беззаветный патриотизм». Ось одне речення із шкільного твору на тему «Тарас Бульба – народний герой»: «Немає в нас нікого, рівного йому в доблесті!»

Його вихваляв і В. Бєлінський «Что такое Тарас? Герой, представитель жизни целого народа…»

Навіть Павло Глазовий не уникнув отруєння мозку і у вірші називає Тараса Бульбу «славний запорожець».

Прославляв Тараса Бульбу і Костянтин Симонов:
«К концу уже близок геройский рассказ.
Багровое солнце висит над степями.
В дыму задыхается старый Тарас,
Прикрученный к дубу тройными цепями».

Отже Тарас Бульба став об’єктом обожнювання, іконою, божком, священною коровою, фетишем.

Читаємо повість М. Гоголя «Тарас Бульба» в оригіналі, російською мовою.

Запорожці вміли «пить и бражничать, как только может один руський». Тому «многие запорожцы позадолжались в шинки жидам и своим братьям столько, что ни один черт теперь и веры неймет».

Закінчилися гроші на пиятику і тому Тарас Бульба пішов у похід на польське місто Дубно разом із синами: «Войско решилось идти прямо на город Дубно, где, носились слухи, было много казны и богатых обывателей». Оцініть шлях – майже тисяча кілометрів!

«Войско… облегло весь город и от нечего делать занялось опустошеньем окрестностей, выжигая окружные деревни, скирды неубранного хлеба и напуская табуны коней на нивы, еще не тронутые серпом».

Тарас клянеться: «Но будь я поганый татарин, а не христианин, если мы выпустим их хоть одного из города! Пусть их все передохнут, собаки, с голоду!»

Палили навколишні села, грабували селян. За що? «За всех христиан, какие ни есть на свете!».

Поки відбувався грабіж поляків, «из Сечи приходит весть, что в отсутствие главной силы татары напали на оставшихся казаков и пленили их, захватив казну». Отакої! Грабувати чужу землю герої, а боронити власну нема кому – захисники у полон здалися.

Тарас Бульба занапастив своїх синів, бо: «оказалось, что весь Переяславский курень, расположившийся перед боковыми городскими воротами, был пьян мертвецки; стало быть, дивиться нечего, что половина была перебита, а другая перевязана прежде, чем все могли узнать, в чем дело».

Остапа взяли у полон і замучили. А Андрія сам Тарас вбив, От я і питаю – заради чого? Де тут героїзм? Де тут захист рідної землі? Де тут боротьба за свободу? Де тут патріотизм?

Поляки боронили свою землю і за це Тарас Бульба вирішує помститися: «Тарас гулял по всей Польше с своим полком, выжег восемнадцать местечек, близ сорока костелов и уже доходил до Кракова. Много избил он всякой шляхты, разграбил богатейшие земли и лучшие замки; распечатали и поразливали по земле козаки вековые меды и вина, сохранно сберегавшиеся в панских погребах; изрубили и пережгли дорогие сукна, одежды и утвари, находимые в кладовых». «Не уважали козаки чернобровых панянок, белогрудых, светлоликих девиц», спалювали їх і «поднимая копьями с улиц младенцев их, кидали к ним же в пламя». «Скоро весь польский юго-запад сделался добычею страха» «Избитые младенцы, обрезанные груди у женщин, содранная кожа с ног по колена у выпущенных на свободу». В кінці твору Тарас Бульба гине страшною смертю. За що? Хто може пояснити?

Гоголь передсмертними словами Тарас Бульби з пафосом передбачає майбутнє імперської Московії: «Постойте же, придет время, будет время, узнаете вы, что такое православная русская вера! Уже и теперь чуют дальние и близкие народы: подымается из Русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!..»

13 серпня 1982 року в Києві встановлений пам’ятник М. Гоголю. На ньому потрібно було і зробити цей напис для нащадків. Не зайвим був би такий напис і на пам’ятниках Тарасу Бульбі в Келеберді́ на Полтавщині і Хортиці у Запоріжжі. Тоді би ми знали звідки чекати завойовників і  вбивць.

Московіти, рвучі на собі сорочку, наполягають: Гоголь наш, а не український! Звичайно, ваш, жодних сумнівів немає.

Вже давно українцям варто відмовитися від радянських міфів. Ми переможемо, коли на наш бік з часом стануть: вихователь у дитсадку, шкільний учитель і наставник, педагог, викладач і професор у вищій школі. Хоча, це і довга, дуже довга пісня!

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

9 комментариев to “Тарас Бульба, як совецький фетиш”

  1. Читатель:

    «Непревзойденный «Бодя» Богдан Сту»A»пка в роли Тараса»
    Стесняюсь спросить — то специально таки так написано? ))

  2. Читатель:

    По тексту — вопросов нет, хотя фигура Гоголя, мне кажется, была всё-же более неоднозначной. Нельзя сказать что он поддерживал только Россию.

  3. Ярослав:

    Всяка людина неоднозначна. Проте, на мою особисту думку, зневажливе ставлення до української мови переважає будь-які чесноти. Звідси моє негативне ставлення до Гоголя.

  4. С@нёк:

    Я думаю автор не совсем ориентируется в истории. Б.Хмельницкий, козаки и «бандеровцы» воевали в основном с жидами, которые благодаря польскому королю Карлу, залезли в Украину. Почитайте такого автора как Матвей Шестопал — Евреи на Украине. Книга написана с ссылками на исторические факты. После чего можно просто включить мозг и посмотреть реалии.

    • anti-colorados:

      Автор будет рад тому, что вы очень замечательно ориентируетесь в истории, читаете хоть какие-то книжки и даже включаете мозг. Если станете так продолжать и дальше, то есть: читать разные (не только одну) книжки, наблюдать за событиями в широком смысле и чаще включать (а лучше не выключать вовсе) мозг, то для вас еще не все потеряно! Ищите и обрящете!

  5. Ярослав:

    Для С@нёк
    Погоджуюся з anti-colorados. Я дійсно дуже радий, що сайт відвідують люди, котрі добре орієнтуються в історії.
    Втім, автор (Гоголь) помер у 1852 і вже навряд чи змінить свою позицію щодо історичних фактів. Навіть спираючись на розвідку, писану у 1998 році, із простої причини – незворотності часу.
    Йдеться не про історію, а про міф, один з багатьох, який наче викривлене дзеркало перекручує дійсність, згідно з комуняцькими ідеологічними догмами.

  6. С@нёк:

    А Вас задело. Значит корни еврейские. Но постараюсь Вам сообщить, что прочитал много книжек, где пишут «мысли вслух». Ав этой автор, дессидент приводит ссылки на исторические источники. Его, кстати, выгнали из Университета. Но как сказал мой друг еврей — есть евреи, а есть жиды. Почувствуйте разницу. И советую хотяб полистать книжецу.

  7. Ярослав:

    Для С@нёк
    Я радий, що мене коментують «мислячі» люди. Ви унікум. Я вперше спілкуюся з людиною, яка прочитала багато книжок і у чотирьох реченнях умудрилася зробити чотири помилки. А щодо коренів – у нас в 7 класі був лише єдиний єврей. Він багато читав і вражав інших беззаперечною логікою, коли доводив правильність своєї думки. Під час суперечок ніхто не міг спростувати його аргументів чи погляду на будь-що. Крім одного. Цей хлопець, не скажу, що дебіл, але близько до того – малорозвинутий і недалекий, проказував єдине слово: «жид». І це був вагомий і вбивчий «аргумент». Єврей замовкав, його очі ставали вологими. Усі ніяковіли і почувалися якось незручно, а суперечка одразу припинялась.

  8. anti-colorados:

    Дискуссия приняла неожиданный оборот и я решил вставить свои 5 коп. Очень давно один мудрый человек сказал великую вещь: если кто-то сводит спор или дискуссию к выяснению национальности — бей в морду! Бей без раздумий, о какой национальности не заводилась бы речь. За свою продолжительную жизнь я не имел ни одного аргумента против такой формулы.
    Поэтому, если дискуссия продолжится в этом ключе, инициатор будет удален из комментариев, вместе со всеми своими постами. Надеюсь, всем все понятно?

Написать комментарий



Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: